Кінбурнська коса

Зміст:

ПоказатиЗгорнути

• Погода і клімат на косі
• Легенди та історія Кінбурнської коси
• Визначні пам’ятки
• Кінбурнська фортеця
• Житло й відпочинок на Кінбурнській косі
• Кемпінг на Кінбурнській косі
• Особливості відпочинку біля моря
• Фотографії Кінбурнської коси
• Кінбурнська коса на мапі
• Як дістатися до Кінбурнської коси

Ця територія також називається Національний природний парк «Білобережжя Святослава». Тут немає звичних розваг, кав’ярень, барів. Сюди їдуть, аби насолодитися чистим повітрям і пляжами, усамітнитися від галасу й метушні великих міст.

Погода і клімат на косі

Площа — понад 200 гектарів. На мисі в 40 км завширшки й майже 10 км завдовжки м'який вологий клімат, зумовлений унікальним розташуванням між двома водоймами — солоним Чорним морем та прісним Дніпровсько-Бузьким лиманом. Середньодобова температура в літній сезон становить +20-23 °C. У певні роки на узбережжі фіксується спека +35-40 °C, а ось дощі тут велика рідкість.

Понад 150 сонячних днів на рік, чисте вологе повітря, збагачене солями йоду, брому, фітонцидами лісів і степових трав, унікальний мікроклімат роблять відпочинок не лише приємним, але й оздоровчим, особливо, якщо поєднувати пляж і купання з грязьовими процедурами в озерах.

Легенди та історія Кінбурнської коси

Косу вважають місцем сили, і це зовсім не дивно, адже місцевість оповита таємницями, міфами й легендами, що розповідають про побачені НЛО, русалок і відьом.

Ви можете спостерігати за грайливими дельфінами, рідкісними тваринами, серед яких єнотоподібні собаки, плямисті олені, великі черепахи і птахи, включно з пеліканами, журавлями, фазанами, і багатьма іншим видами в їхньому природному середовищі існування. Невеликий дискомфорт доставляють комарі.

Зручне географічне розташування з давніх часів зробило косу стратегічно важливим об'єктом. Історики стверджують, що ще за правління князя Святослава на сусідньому з косою острові Березань перед далекими плаваннями Чорним морем зупинялися торгові кораблі. У ті стародавні часи місцевість називалася Білим берегом або Борисфенідою (грецькою).

В епоху Київської Русі через косу проходили основні торгові шляхи, завдяки яким підтримувалася торгівля хутром, срібними монетами, медом, бурштином і зброєю не тільки з південними регіонами, а й із Візантією, прибалтійськими та скандинавськими країнами. Із заморських країн до Русі прибували тканини, ювелірні прикраси, вина та спеції. Подейкують, що й сам князь Святослав був гостем цих земель і залишався зимувати тут після свого останнього походу до Візантії.

На Кінбурні є декілька солоних озер, з яких досі добувають цінну йодисту сіль із характерним рожевим відтінком. Місцеві активно використовують її для приготування страв, а в минулі часи саме звідси її везли на продаж легендарні чумаки.

Історія Кінбурна оповита безліччю легенд і переказів:

• Із покоління в покоління передається історія про те, що в тутешніх місцях жили амазонки, які підпорядковувалися законами матріархату і приносили в жертву богам чоловіків, які випадково потрапили на косу. Згідно з легендою, жінок переміг Геракл.
• Подейкують, що саме тут відбулася наймасштабніша морська перемога Ахілла, на честь якої на косі проводились атлетичні ігри, а ще саме тут, згідно зі стародавніми міфами, стояв величезний храм Деметри — богині родючості й землеробства.
• Реліктові ліси колись були священним гаєм богині Місяця Гекати. До речі, примари і привиди, які жили в ньому, ховаються в заростях досі, і багато хто стверджує, що зустрічав їх особисто.
• Найзахопливішою з усіх легенд є історія про скіфське золото, що, згідно з повір'ями, заховане саме тут, адже племена скіфів тутешню місцевість вважали священною.

Визначні пам’ятки

Пам'ятки Кінбурнської коси переважно природні, хоча трапляються серед них і рукотворні історичні об'єкти, зокрема:

• солоні озера з рожевими кристалами солі, які досягають діаметру 15 см і більше, грязьові водойми, де розташовані найбільші в країні поклади корисної для шкіри білої глини;

• шпиль або стрілка коси, де зливаються воєдино води лиману та Чорного моря (мілководна Ягорлицька затока);
• Ковалівська сага (саме там, за переказами, живуть примари) і Волижин ліс – недоторкані реліктові гаї;
• Комендантське урочище — унікальний дубовий ліс;

• Турецька фортеця Кінбурн, точніше те, що від неї залишилося після численних завоювань;
• Білий козацький хрест, встановлений на згадку про Сидора Білого, першого отамана Чорноморського козацтва;
• Пам'ятник графу Суворову, під керівництвом якого був розгромлений турецький флот (в ті часи саме в цьому місці дислокувався блок-форт).

Кінбурнська фортеця

Кінбурнська фортеця — важливий артефакт в історії та найзагадковіша споруда часів Османської імперії. Свого часу фортеця була стратегічним об'єктом, з якої контролювали всі судна, що входили й виходили з гирла Дніпра. Звели Кінбурн турки в 15-му столітті як форпост, щоб обороняти завойований півострів від запорізьких козаків.

Незважаючи на своє захисне призначення, фортеця не була виключно військовою спорудою, оскільки поруч із нею розташовувався порт, у який прибували численні торгові кораблі, а в сусідньому місті постійно працював великий ринок, де в епоху Кримського ханства аж до 18-го століття вирувала активна культурна та економічна діяльність.

1736 року фортецю захопили й повністю знищили російські солдати. Турки відновили її, однак такої стратегічної цінності, як раніше, вона вже не мала. У 1774-му тут розмістився російський гарнізон, який укріпив будову. Під керівництвом Суворова форт уцілів і перетворився на потужну споруду з квадратним головним фортом, кутовими бастіонами і круговою батареєю. Росіяни встигли досипати вали, побудувати арсенал для пороху й солдатські казарми, але вже 1855 року фортецю знову атакували — цього разу англо-французький флот, під натиском якого солдатам довелося капітулювати, а саму споруду практично повністю знищили.

У 2009 році священники встановили на збереженому фортечному валу хрест із табличкою, яка описує історію війни з турками під командуванням Суворова, й освятили його.

Останнім часом велику цікавість до цієї місцевості проявляють археологи. Тут ведуться масштабні розкопки, які обіцяють безліч цікавих знахідок.

Житло й відпочинок на Кінбурнській косі

Сезон на Кінбурні починається разом із календарним літом, на початку червня, коли температура води в морі сягає позначки +20 °C і триває до початку жовтня.

У цей час таблички про оренду житла з'являються на кожному будинку, адже це — чи не єдиний спосіб заробітку для місцевих. Незважаючи на те, що курорт не відрізняється розвиненою інфраструктурою, знайти тут сучасну базу або гостьовий будинок із затишною територією цілком реально, а деякі навіть пропонують чудовий відпочинок у форматі «все включено» з харчуванням «шведський стіл», розвагами й анімацією.

Варіантів перебування кілька — на будь-який смак і бюджет:

• У наметах — найдоступніший спосіб ночівлі. В облаштованому кемпінгу намет можна орендувати або розмістити свій орієнтовно за 100 грн на день (з особи), причому в безпосередній близькості до моря.
• Приватні гостьові будинки. У цій категорії переважно кімнати в житлових будинках найближчого селища Покровка, але є й компактні номери в міні-готелях. Кімнату зі спільними зручностями можна зняти за 100–150 грн/добу з особи.
• Номери в спеціально побудованих готелях вартістю від 200 грн/людини за добу. Меблі й умови в них сучасні, у багатьох кімнатах є кондиціонери.
• Оренда окремого котеджу. Проживання у двоповерховому бунгало коштує від 2000 грн. У ньому комфортно розміститься компанія із 6–10 осіб, тому можна сміливо їхати відпочивати двома родинами.

Кемпінг на Кінбурнській косі

Більшість гостей віддає перевагу відпочинку в кемпінгу через близькість до моря. Зі зручностей тут пропонують:

• розетки для зарядки телефонів;
• душ із прісною водою й туалет;
• готове харчування за доступною ціною (замовляти страви потрібно заздалегідь).

Із собою варто взяти:

• намет;
• спальний мішок;
• туристичний килимок (каримат);
• власний посуд, аби не забруднювати природу пластиком.

Але все це можна взяти й орендувати в господарів кемпінгу. Наявність і ціни треба уточнювати безпосередньо перед поїздкою.

Готувати їжу можна на загальному мангалі, а на кухні з вами залюбки поділяться окропом. Із покупкою продуктів можуть виникнути труднощі. У місцевих мешканців є молоко та яйця, двічі на тиждень вони привозять у кемпінг фрукти.

З огляду на те, що заповідник на Кінбурнській косі є національним парком, ставити намет будь-де не рекомендується, інакше можуть виникнути проблеми з законом.

Особливості відпочинку біля моря

Чим зайнятися на Кінбурнській косі? Насамперед, спокійно відпочивати в тиші — спостерігати за птахами і тваринами, дивитися на дельфінів, збирати мушлі на пляжі та відвідувати місцеві визначні пам'ятки. З огляду на «дикість» тутешніх місць, не завадить:

• взяти із собою репелент і фумігатор — на косі дуже багато комарів, і менше їх стає тільки в серпні, та й то не завжди;
• запастися провізією — ціни в місцевому магазині дуже високі, а вибір обмежений;
• везти речі в рюкзаку, а не у валізі — асфальтованих доріжок тут ви не побачите.

З боку моря коса — це довгий білий піщаний пляж, вкритий мушлями дивовижної краси. Берег скрізь однаковий — рівний, без заток і бухт, тому в негоду можливий сильний шторм і значні перепади температури води.

Туристи люблять місцевий пляж за плавний пологий вхід і безпечне піщане дно, завдяки якому купатися тут можуть навіть маленькі діти. Вода, за відгуками відпочивальників, кришталево чиста, бірюзова, що не дивно, адже промислових об'єктів, великих доріг та інших джерел забруднення поблизу немає.

Обов'язково варто прогулятися до місцини, де піщана мілина закінчується, а лиман зливається з морем. Це місце ідеальне для яскравих і незвичайних фото, адже води лиману та моря зустрічаються, накочуються хвилями одна на одну, утворюючи мальовничий пейзаж. Купатися в цьому місці й поряд із ним суворо заборонено, оскільки течії тут дуже сильні.

Фотографії Кінбурнської коси

Кінбурнська коса на мапі

Кінбурнський півострів і однойменна коса розташовані на північ від Миколаєва, на схід від Херсона і з північно-західного боку від Одеси. Із цих міст дістатися на Кінбурн досить просто.

Як дістатися до Кінбурнської коси

Автівкою

Для тих, хто наважився дістатися власною автівкою безпосередньо на косу, знадобиться позашляховик із повним приводом і додатковими інструментами, які можуть стати в нагоді:

• буксирувальний трос;
• лопата;
• дошки, щоб у разі чого вибратися з піску;
• телефон місцевого провідника, який підкаже шлях чи допоможе дістатися вчасно до місця призначення.

Якщо дорога нормальна, можна доїхати до села Геройське, де машину залишають під наглядом на парковці за 10–15 грн за день, або залишити авто в Очакові, прямо на причалі (парковка коштує від 20 грн на добу), далі пересуватися на катері.

Автобусом

Рейсові автобуси до Очакова їдуть із багатьох міст. Ближче й дешевше дістатися з Миколаєва — дорога займе всього 1,5 години. У курортний сезон автобуси їздять також із Дніпра, Запоріжжя, Одеси, Херсона та Києва.

Катером

Водний транспорт до коси курсує в обидві сторони з Очакова тричі на добу, ціна квитка — приблизно 100 грн за особу. Щоб не прив'язуватися до розкладу, можна орендувати персональний катер, але заплатити за нього доведеться від 50 $. Пристань на півострові одна — у районі Римби (селище Покровське). До місця звідти дістаються повнопривідним таксі або громадським транспортом — всюдиходом «Урал». Бази пропонують власний трансфер від причалу.