Вежа Вітовта

На території села Веселе Бериславського району, поруч із греблею Каховської ГЕС, є цікава історична споруда – Вітовтова вежа. Навмисно замовчувана й покинута з часів СРСР, старовинна вежа дивом пережила всі природні та соціальні катаклізми й досі вражає своєю величчю. Про неї ми й поговоримо в цьому дописі.

Історія башти Вітовта

Великий князь литовський Вітовт наприкінці XIV століття збудував кілька фортець на півдні та сході, розширивши кордони свого князівства до Чорного моря. Він сформував мережу фортифікаційних споруд і замків, яку контролював особисто. Вона охоплювала всі головні міста й кордони країни.

Литовський археолог Гінтаутас Заб’єла нарахував понад 3500 тисяч литовських фортець на території Литви, Білорусі, України та Росії.

Існує думка, що бериславська вежа виникла не на порожньому місці. Ще задовго до литовців південь України й пониззя Дніпра освоювали генуезці, які закладали свої міста з митницями:

• Гаджибей (Одеса);
• Дашів (Очаків);
• Протовче (Хортиця);
• Тягин (Бендери).

Саме на одній із переправ і була поставлена ​​митниця під охороною озброєного загону, щоб стягувати данину з перевезеного товару й відправляти її до Києва. На думку фахівців, Вітовтова вежа не є самостійною спорудою, а була елементом великого середньовічного архітектурного комплексу (замка або фортеці), побудованого на Таванській переправі.

Аналогічна за архітектурою споруда – «Біла вежа» – побудована в Кам'янці Брестської області (є символом Білорусі) та разом із вежею Вітовта та вежею Гедимінаса у Вільнюсі становить єдине ціле, створене в характерному литовському стилі. В Україні будівлі часів Великого Князівства Литовського збереглися в Луцьку, Меджибожі, Білгороді-Дністровському.

Наприкінці ХІХ століття вежа Вітовта входила до території маєтку князя Трубецького — Козацьке, і була переобладнана ним у водонапірну й оглядову вежу. Судячи з характеру верхнього ярусу, який був перебудований (добудований), його прикрасили вікна в готичному стилі та балкончик із краєвидом на Дніпро. На балкон вели внутрішні металеві гвинтові сходи, конструкції яких частково збереглися й донині. Була зведена шатрова покрівля, а до південного фасаду прибудована насосна для подачі води. По центру вежі на рівні 2-го ярусу був установлений клепаний залізний бак.

У такому вигляді вежа була відображена на багатьох фотографіях і картинах періоду будівництва Каховської ГЕС, хоча водонапірну функцію вже не виконувала, оскільки на території винзаводу за радянських часів був проведений водопровід.

На початку 70-х років минулого століття на вежі згорів дах, а в 90-ті — зрізані всі доступні металоконструкції.

Покинута вежа прихистила птахів, змій і тихо проживала своє сьоме століття, доки знову не опинилася в епіцентрі подій — у планах будівництва Каховської ГЕС-2 її стерли з мапи як руїни.

Опис

Зовні Вітовтова вежа має такі характеристики: висота — 20 м, діаметр на рівні нижнього ярусу — 11,7 м, товщина стін нижнього (першого) ярусу — 1,7 м.

Кам'яна кладка вежі виконана тесаним вапняком місцевого походження. Вежа має 4 яруси, стоїть на міцному монолітному фундаменті, зведеному на скельній підставці правого берега.

Наші дні

Сьогодні можна впевнено стверджувати — Вітовтова вежа біля с. Веселе є визначною історичною пам'яткою. Однак залишаються проблеми з її ретельним дослідженням, зокрема й археологічним. У національному «Зводі історії та культури України» відсутня навіть згадка про цю пам'ятку. У литовських енциклопедіях та іншій литовській науковій літературі Вітовтова вежа зафіксована як складова литовської історичної спадщини.

Протягом двох років громадські активісти провели роботу з документування і паспортизації об'єкта. 25 січня 2018 року рішенням Кабінету Міністрів України вежа Вітовта отримала статус пам'ятки національного значення та була внесена до державного Реєстру пам'яток культурної спадщини України. А в червні 2019 року Міністерство культури України затвердило проєкт охоронних зон і меж території пам'ятки.

Туристична цінність

Вежа Вітовта — єдина середньовічна споруда на півдні України, яка досі зберегла свої величність і таємницю. Тут можна:

• доторкнутися до вічності, «послухати» камені;
• уявити історичні події, які відбувалися в цих місцях протягом століть;
• взяти участь у фестивалях і перформенсах, які організовує Культурний центр Україна — Литва;
• відпочити в затінку дерев на березі водосховища;
• зробити фотосесію або влаштувати пікнік.

Це місце притягує своїми загадками, історією та вічністю.

Як дістатися

З Херсона можна дістатися автобусом або маршруткою до с. Козацьке. А далі пройтися пішки. Поруч із вежею розташовані цікаві туристичні об'єкти: шато Князя Трубецького з виноробнею і мальовничими руїнами замку, а також локація унікальних водоспадів у херсонських степах — природне явище, яке зачаровує.